Меню сайту
Форма входу
E-mail:
Пароль:


   
Пункт доступу громадян до інформації органів державної влади

Офіційний сайт Солом\'янської районної в м.Києві державної адміністрації




Система Orphus

Місто29

Місто29
Місто29

 

Гостинець солдатам

      Чотирирічний син командира військової частини щодня передає вітання його підопічним, а під час новорічних свят зібрав для них гостинець...

 

     Мабуть, ще довго триватимуть дискусії про доцільність чи недоцільність роззброєння, яке трапилось в період розпаду могутньої радянської імперії. Невдовзі після того психологи відмітили: навіть хлопчики почали менше гратися у війну. А згадайте, якими популярними в радянський час були військові іграшки: револьвери, рушниці, військові машини, танки, літаки...

     Розмовляючи з командиром військової частини №3030 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України Володимиром Шелефостом, я запитала: «Якою улюбленою була ваша дитяча гра?» Чомусь була впевнена, що цей солідний військовий обов’язково відповість: «Любив гратися у війну». Натомість він із захватом розповів про іншу гру – футбол.

          - У селі Жуляни, де проходило моє дитинство, найпопулярнішою була саме гра у футбол. Я мав немало обов’язків – і лад у домі навести, і молодшу сестричку із садочка забрати – і старався якомога швидше з ними впоратися, аби якомога швидше податися на місцевий стадіон...

     Тож хлопчаки його покоління, ще задовго до роззброєння, почали забувати про війну. І це, звісно, є доброю прикметою. Футбол – колективна гра, для якої характерне здорове змагання і конкурентність, у якій надто багато важить почуття ліктя, взаємопідтримки. На війні – смерть, горе...

     Нині Володимир Шелефост – командир найбільшої в Україні військової частини Міністерства внутрішніх справ України, що нараховує 1300 військовослужбовців. Головне завдання цього військового підрозділу полягає

в забезпеченні громадського порядку під час масових заходів: політичних, спортивно-видовищних, культурно-видовищних.

     Молодий лейтенант Володимир Шелефост був розподілений у цю військову частину для проходження подальшої військової служби одразу по закінченню факультету внутрішніх військ Національної Академії Внутрішніх

справ України. З тих пір ці стіни стали для Володимира Павловича рідними. Свідченням цього є лірична деталь: привезені з батьківської хати квіти, які росли у різних кабінетах, де він служив на різних посадах, тепер виросли і

стоять у просторому кабінеті начальника частини. Якщо людина, командуючи найчисельнішою у Внутрішніх Військах Міністерства Внутрішніх Справ України частиною, встигає ще й доглядати за квітами, це про щось-таки говорить...

     Він з гордістю розповідає про те, про те, що за підсумками служби у внутрішніх військах у 2012 році його частина зайняла перше місце в державі.

     - Такого високого результату вдалося досягти завдяки поєднанню вимогливості й людяного ставлення до своїх підопічних, – зауважує Володимир Шелефост. – Ці два фактори допомогли згуртувати найбільший в

Україні колектив такого підрозділу.

     Цей успіх дає командирові впевненість, що наступного 2014 року вдасться

розв’язати подальші завдання, які уже поставлені перед колективом. Найперше мова йде про реформування внутрішніх військ МВС України і Збройних Сил нашої держави загалом, а конкретно – про перехід на військову службу за контрактом.

     - Минулого року нам вдалося досягти найбільшої комплектації військовослужбовців за контрактом, створити для них належні побутові умови, – розповідає Володимир Шелифост. – Поки що у нас є труднощі і в розміщенні, і в забезпеченні житлом, і в фінансуванні. Але ми маємо надію, що подолаємо їх. Якщо командири всіх рівнів ставитимуться до своїх підлеглих по-батьківськи, поєднуючи процес виховання з процесом навчання, то все у нас складеться якнайкраще.

     ...Мабуть, найбільше він не любить ось цього слова – «криза». І як тільки мова заходить про неї, одразу згадує професора Преображенського з відомої повісті Булгакова. Той казав, що криза буває лише в ...голові. Отже, успіх людського життя залежить від того, чи вміє людина справлятися з отією «кризою» у власній голові. «Ми станемо краще жити лише тоді, коли відповідально працюватимемо над собою», – зауважує командир найбільшої в Україні частини внутрішніх військ, щомайже 47 років поспіль дислокується на території нашого району.

     ...А вечорами на нього чекає дружна родина. Володимир Павлович так і лишився жити в рідних Жулянах. У тому дворі, де ранньої весни оживає родюча земля, біля якої трудяться невтомні руки і мами, і дружини. А по стежках його дитинства сьогодні бігає таткове сонечко – чотирирічний син Володя. Добрий душею хлопчик щоразу передає вітання його солдатам. А в новорічні свята маленький Володя навіть пакунок цукерок зібрав і попросив: «Тату, передай солдатам!».

 

Тетяна НЕТУДИХАТА



Виділіть орфографічну помилку та натисніть Ctrl+Enter