Меню сайту
Форма входу
E-mail:
Пароль:


   
Пункт доступу громадян до інформації органів державної влади

Офіційний сайт Солом\'янської районної в м.Києві державної адміністрації




Система Orphus

Місто31

Місто31
Місто31

 

Оптимісти одужують швидко!

     Людська душа дуже рано, навіть у найніжнішому віці, може відчути своє високе покликання. Так було і з моєю співрозмовницею, головним лікарем поліклініки №1 Солом’янського району Вікторією Зацеркляною.

 

     Впродовж усього свого дитинства маленька Віточка найбільше любила зображати роль лікаря. Тож лікувала всіх, хто потрапляв у поле її зору: ляльок, котів, собак… Розуміючи донечку, батьки також брали активну участь у тій дитячій грі й із задоволенням ставали її «пацієнтами».

     Чому ж так прагнула Вікторія Зацеркляна усіх лікувати? Спілкуючись з нею, я зрозуміла: вона не може спокійно почувати себе, більше того, спокійно жити, якщо комусь болить… Тому бачить своє завдання у тому, щоб допомагати людям жити без

болю.

- Є такий вислів: «Здорова людина хоче всього, а нездорова – тільки здоров’я», – зауважує вона. – Тож хочеться вірити, що наше суспільство йде до усвідомлення, здавалось би, простої істини: здоров’я людини має стояти на першому місці.

     …До медичного вузу вступила на другий рік. І – диво – уже на першому курсі похвалилася рідним і знайомим, що навчатися їй зовсім нетяжко. Зазвичай ми чуємо протилежне: той граніт наук, який доводиться «гризти»

майбутнім медикам, є чи не найтвердішим…

– А мені було нескладно вчитися, – розповідає далі пані Вікторія. – Це тому, що навчаючись у школі, я зовсім не мала вільного часу: навчалася на відмінно у музичній школі, займалася спортом, систематично ходила на заняття в танцювальний гурток… Батьки мої вважали, що треба дати дитині

різнобічний розвиток. Однією з найулюбленіших учительок у моєму житті була рідна бабуся. Саме вона навчила мене вишивати хрестиком і в’язати…

     Як же іноді їй солодко згадувати ту золоту пору свого дитинства, коли відчувала велику любов найближчих родичів. Ще й досі пахнуть бабусині пиріжки, той особливий борщ із печі і вона зізнається, що нічого смачнішого у житті більше не куштувала…

     Здавалося б, оскільки очолює поліклініку, то могла б облишити лікарську практику і займатися переважно організаційними питаннями щодо забезпечення діяльності своєї установи. Та ні! Лікарську практику вона не полишає. якби навіть умовляли покинути, вона б не змогла – настільки сильним є оте її прагнення допомагати людям звільнятися від болю.

     Терапія – улюблена її галузь в медицині. При цьому вона вважає, що найталановитіший медик може допомогти відсотків на 50. Решта складових здоров’я – за самою людиною. На переконання Вікторії Зацеркляної, рівень людського здоров’я насамперед визначає Дух. А далі йде правильне харчування, заняття спортом…

– Лікар – передусім психолог, – вважає вона. – І ми, ті, хто живе на території

колишнього СНД, насправді володіємо надзвичайним скарбом: отими довірливими стосунками між лікарем і пацієнтом.

     Іноді пані Вікторії здається, що до неї прийшли не як до лікаря, а як до духовної особи. Втім, тому не дивується, бо з юності знає, що все визначає Дух людини: якщо він сильний, хворобу подолати легше, оптимісти одужують швидше. На Заході, у так званому цивілізованому світі, цього немає: там все вирішує конкретна юридична домовленість між лікарем і пацієнтом, і зазвичай психологічними проблемами свого хворого не переймаються.

     За декілька десятків років занять улюбленою справою ця допитлива й мудра жінка пізнала дуже багато таємниць лікарської професії. А от одного ніяк не може зрозуміти: чому держава ставить цей фах на якісь крайні позиції. Лікар – той, хто відповідає за найдорожче – людське життя, а його працю держава оцінює надто скромно, так що багатьом її колегам доводиться розриватися між двома-трьома роботами. Не надто забезпечені медичні установи і матеріально та незважаючи на це Вікторія Анатоліївна закликає медиків не втрачати оптимізму, нести добро людям.

     То починався не простий тиждень. Був перший день Великоднього посту.

Найголовнішим, на її думку має бути духовне очищення – життя в турботах про своїх ближніх, підтримання стану духовної гармонії з оточуючим світом.

 

Тетяна НЕТУДИХАТА



Виділіть орфографічну помилку та натисніть Ctrl+Enter