Меню сайту
Форма входу
E-mail:
Пароль:


   
Пункт доступу громадян до інформації органів державної влади

Офіційний сайт Солом\'янської районної в м.Києві державної адміністрації




Система Orphus

Місто30

Місто30
Місто30

 

Простір любові

Ігоря Якубовського

      ...А сучасне людство-таки переходить у нову еру!  Ознак того благодатного процесу за бажання можна знайти чимало, та визначальним, все ж, лишається стан нашої духовності. Тож придивіться уважніше до оточуючих вас людей: чи властиве їм прагнення змінити світ на краще? Якщо так, то епоха справді змінюється, бо саме світла думка – оця потужна сила – й вирішить долю людства.

 

     Ті, хто бодай раз слухав, як співає Ігор Якубовський, додають: «його пісні освітлюють душу». Справді,  слухаєш музику цього прекрасного артиста – твори на власні вірші та на слова українських поетів-класиків – і усвідомлюєш: ми вже не в кінці злої епохи, коли нівелювалися найвищі духовні цінності, а повертаємося до своєї людської сутності, найпершою ознакою якої є присутність ЛЮБОВІ....

     Ігор Петрович належить до щасливого покоління, чиє дитинство припало на 60–70-і роки минулого століття. яке там щастя, хтось цілком слушно може зауважити, коли в країні панував тоталітарний режим? А Якубовські справді жили тоді у великій радості, бо після 17 років вигнання з рідного села до далекої Челябінської області знову повернулися на землю предків. У 1947 році їхню родину насильницьким чином було виселено з рідного села Сороки, що в Бучацькому районі на Тернопільщині, за те, що рідна тітка Ігоря Петровича – тоді ще зовсім юна дівчина – була зв’язковою в українській Повстанській Армії...  Тож довгождане повернення додому було для дружної родини справжнім щастям! Недарма ж кажуть: все пізнається у порівнянні... Ігор Петрович на все життя запам’ятав, як натхненно усім родом вони відбудовували свою рідну хату, як раділи щирому спілкуванню із земляками... Дитинство для людини – завжди чарівна казка, він і досі, як дивне видиво, згадує яскраві епізоди тієї прекрасної пори свого життя: як забути пораненого лелеку, якого приніс додому, і досі в пам’яті невгамовне гелготання гусей, сільський вигін, народні свята, які підносили душу до небес! А головне: мамині очі. У всіх  житейських ситуаціях мати завжди старалася підтримати своїх синів добрим словом, не визнавала менторського й наказового тону. За це він завжди дякує їй і намагається у стосунках з власними дітьми дотримуватись таких само, начебто нехитрих, але надзвичайно мудрих принципів: «Навіщо дітям щось нав’язувати? Вони все одно не послухають... Краще гарно робити свою справу, а вони братимуть із тебе приклад...»

     Він виріс на волі, а ці люди мають значний запас життєвого оптимізму, віри у власні сили.  Якщо людина перебуває у такому стані свідомості, для неї немає нічого неможливого. З цього приводу мій співрозмовник зауважує: «Коли людина зливається з Богом, то навіть гора на її прохання може перейти з одного місця на інше...».

     Один із своїх компакт-дисків артист назвав: «Вірю в тебе, Україно». Він не лише вірить, а з допомогою пісні активно творить нову Україну. «Навести лад в інформаційному просторі на духовному рівні – на сьогодні є одним із найважливіших завдань українців», – вважає Ігор Якубовський. Своєю творчістю він гуртує довкола себе людей, створює особливий простір ЛЮБОВІ. Артист вважає, що людина може не лише навести лад у своїй країні, а доорінно змінити й цілу епоху.

     – Самого себе треба спізнати, – зауважує артист. – Далі все стане зрозумілим...

     До своїх концертів він готується надзвичайно відповідально: наповнює Душу світлом, читає молитви... А на концертах стає співтворцем дивовижного процесу, коли людські душі злітають над суєтністю життя, підносячись до своєї істинної сутності.

     Останніми роками він виступає не лише сольно, а й у дуеті зі своїм другом і однодумцем Сергієм Морозом. Про нього зауважує: «Сергій дуже близький мені за духом. Ми з ним займаємось музикою не заради забави, а заради пізнання: хочемо глибше відчути і зрозуміти наш внутрішній світ».

     Оця допитливість і, звісно, відповідальність за долю власної землі свого часу привели артиста Якубовського до аспірантури Київського державного університету будівництва та архітектури, де він вивчав історію України. Тож тепер Якубовський не лише прекрасний співак, а ще й ретельний дослідник історії рідного народу.

     Ігор Петрович сподівається, що згодом з’являться години для його викладацької діяльності, і він зможе донести до студентів виважене слово історика. А поки що своєю музикою й поезією митець творить на рідній землі якісно інший простір. У хвилини откровень заслужений артист України Ігор Якубовський зізнається: «Я стільки разів мав щастя переживати дивовижно натхненний процес співтворчості із залом! Береш до рук гітару, починаєш співати і в якийсь момент ловиш себе на відчутті, що вдалося разом зі своїми слухачами створити замкнене коло блаженства. Це дійство не можна описати земними словами, бо в такий спосіб твориться магія буття!»

     Високого лету Вам, світлоносний артисте!

 

Тетяна НЕТУДИХАТА



Виділіть орфографічну помилку та натисніть Ctrl+Enter