Меню сайту
Форма входу
E-mail:
Пароль:


   
Пункт доступу громадян до інформації органів державної влади

Офіційний сайт Солом\'янської районної в м.Києві державної адміністрації




Система Orphus

Місто53

Місто53
Місто53

 

Журналістика – це стан душі…

 

     Із краю лелек та срібних беріз прилинула свого часу до Києва Наталка Капустянська - головний редактор газети «Солом’янка» - аби стати журналістом. А нещодавно в її житті трапилася визначна подія - Указом Президента їй присвоєно звання «Заслужений журналіст України». 

 

     Власне, вона стала журналісткою дуже рано: коли почала друкувати свої перші публікації в Срібнянській районній газеті, що на Чернігівщи­ні. Хвилюванню дівчини-підлітка не було меж, коли мала вийти з друку її стаття - вона ніяк не мо­гла дочекатися появи біля воріт сільського поштаря! А далі був Київ, Наталя прагнула опанувати всіма азами цієї особливої про­фесії.

     Люди пов’язують з ве­ликими містами свої найсокровенніші мрії, як на вівтар несуть сюди свої найвищі обдарування. На все життя запам'ятала Наталка Капус­тянська день, коли вперше приїхала до столиці, аби вступити на факультет жур­налістики. «Був ранок, - зга­дує вона. - Я стояла на розі Володимирської і дивилися, як блищали на сонці куполи Софії». Той день був неначе вчора, вона пам’ятає всі найтонші деталі... Київ тоді заво­рожив. Він і досі тримає її юну душу у тому романтичному стані. Вона довірила цьому місту свою найсокровеннішу мрію і зробила все для того, аби вона реалізувалася.

     Тож який треба мати ха­рактер, аби здійснити свою мрію. У цьому зв’язку прига­дується красномовний епі­зод з автобіографічної книги «Наталчина мрія»: вчителька української літератури, про­читавши її твір», винесла жорстокий вердикт: «Стати журналістом - мрія нездій­сненна. На це потрібні гроші, а в сім’ї п’ятеро дітей».

     Та вона - мужня від на­родження, і в момент свого першого серйозного випро­бування знайшла сили, аби встояти і продовжити мріяти і працювати на здійснення своєї високої мрії.

     Нині вона очолює нашу газету і всі, хто спілкуються з пані Наталею, розуміють: вона - справжній журналіст. Той, що своїм найвищим по­кликанням вважає служіння Добру і Правді. Теми її га­зетних матеріалів найріз­номанітніші: починаючи від облаштування під’їзду і за­кінчуючи роздумами про ви­соке призначення людини.

     Особливого духу її ма­теріалам надає почуття лю­дяності. Таке враження, що журналістику вона так само­віддано любить, бо любить саме життя.

     Колеги часом жарту­ють: перші стежки, особливо взимку, протоптує в снігах Солом'янки, наша Наталя. Вона справді багато ходить. І пильне око головного редак­тора помічає все: і чарівну красу Солом’янки, і негати­ви нашого життя-буття. Так, вона не може заспокоїти­ся, коли бачить нехлюйське ставлення мешканців до міста, в якому вони живуть. А часом у листах і в телефон­них дзвінках від неї ви­магають: «Пишіть більше про благоустрій! Не підлаштовуйтесь під районних чиновників!» На ті заува­ження має одну відповідь: не адміністрація папірці і пляшки розкидає по міс­ту, а самі мешканці. Тому й мріє про часи, коли Київ стане сяяти красою не лише тому, що тут вміють прибирати, а головне че­рез те, що тут не смітять.

     ...Вона приїхала в сто­лицю із дивовижно кра­сивих місць, про які роз­повідає: «Глянеш в далечінь, за лісом - поле, а поле зли­вається з небом. Такої краси я не бачила ніде». Саме на Срібнянщині написав свого вірша «Тече вода з-під явора» Тарас Шевченко, коли гостю­вав у сліпого Кобзаря Оста­па Вересая. Її душа здатна відчути найтонші звуки: на­приклад, особливу мелодію завжди чує у шелесті пере­стиглої кукурудзи.

     Однак і в столиці знахо­дить багато чарівних місць. Дуже часто своє інтерв’ю призначає в оновленому пар­ку імені Мартиросяна. Не­складно здогадатися, чому саме: бо хоче разом зі своїм героєм розділити радість від побаченої краси. А йдучи до­дому в Кадетський Гай, на 15 хвилин зупиняється в парку на Вінницькій, щоб послухати птахів. До цих істот у неї осо­бливе ставлення...

     А ще плекає надію, щоб українці гідно жили в своїй країні, а не шукали щастя на чужині.

 

Тетяна Нетудихата 



Виділіть орфографічну помилку та натисніть Ctrl+Enter