Меню сайту
Форма входу
E-mail:
Пароль:


   
Пункт доступу громадян до інформації органів державної влади

Офіційний сайт Солом\'янської районної в м.Києві державної адміністрації




Система Orphus

Міні есе "Я і моя професія"

ПОЛОЖЕННЯ
про загальносистемний конкурс серед бібліотекарів ЦБС Солом'янського району м.Києва на краще міні есе "Я і моя професія"
1. Загальні положення 
1.1 Конкурс професійної майстерності (далі - Конкурс) започаткований адміністрацією ЦБС Солом'янського району і проводиться з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек
1.2 Мета Конкурсу:

- Формування позитивного іміджу бібліотеки та бібліотечної професії в суспільстві
- Сприяння самореалізації та творчому розвитку бібліотекарів, розкриття їх творчого потенціалу
- Визначення кращих результатів популяризації бібліотек, бібліотечно=інформаційних послуг, бібліотечної професії
2. Організатори та журі Конкурсу

2.1 Організатором Конкурсу є адміністрація ЦБС
2.2 Співорганізатором Конкурсу може бути будь-яка організація, що підтримує його мету і бере участь в організації та проведенні Конкурсу, співпрацює з бібліотеками ЦБС
2.3 Склад журі Конкурсу затверджується наказои директора ЦБС. До журі включаються головні і провідні спеціалісти, представники бібліотек
3. Умови Конкурсу
3.1 Конкурс проводиться з 1 серпня по 20 вересня 2016 року
3.2 В Конкурсі можуть брати участь як бібліотечні працівники, так і бібліотеки
3.3 На конкурс приймаються міні есе, що відображають авторське бачення і сприйняття діяльності бібліотеки, її ролі у соціально-культурному житті громади, сучане бачення професії бібліотекаря, власне бачення себе в професії.
3.4 Обсяг конкурсної роботи не повинен перевищувати 200 слів; шрифт - Times New Roman, кегль 14, інтервал 1,5; поля стандартні
3.5 Конкурсні роботи приймаються у вигляді друкованого оригіналу чи тексту в електронному форматі з вихідними даними автора есе чи колективного авторства від бібліотеки
3.6 Конкурсні роботи надсилаються на електронну адресу ЦРБ імені Ф.Достоєвського
3.7 ЦРБ імені Ф.Достоєвського по мірі надходження робіт опубліковує їх в блогу "Солом'янка бібліотечна"
3.8 Відвідувачі блогу можуть долучитися до переглядуу творчих робіт і до онлайн голосування
3.9 Оголошення результатів Конкурсу відбудеться під час святкування Всеукраїнського дня бібліотек
3.10 Бібліотекарі - автори есе, які переможуть в Конкурсі, отримають заохочувальні призи.
Есе № 1. БІБЛІОТЕКАР - НАЙПРЕКРАСНІША ПРОФЕСІЯ НА ЗЕМЛІ
Діяльність бібліотек має величезне значення для життя суспільства. Бібліотека є фундаментом людської культури, хранителькою документальної пам'яті всіх людей.
Сьогодні працювати в бібліотеці важко, але цікаво. Бібліотекарі вільні у виборі змісту своєї діяльності. Зараз бібліотека повинна вижити і довести, що вона необхідна суспільству.
Культура праці включає професійне спілкування бібліотекаря з читачем.
Професія бібліотекаря потребує активної позиції, зв'язку з життям. 
Бібліотекар повинен перш за все любити людей, допомагати читачам, враховуючи особливості їх інформаційних запитів. Принцип "Все для читача" - основний для бібліотекаря.
Наш читач - це людина з індивідуальними особливостями і запитами.
Сьогодні робота з читачами пред'являє до фахівців певні комунікативні вимоги: контактність, товариськість, емоційність, вміння розуміти і слухати, знаходити потрібний тон у розмові.
Культура, загальна ерудиція, вміння професійно викласти свої думки, вести дискусію - ці риси бібліотекаря мають вирішальний вплив на інтереси читачів, сприяють глибинному сприйняттю сенсу спілкування. 
Слід пам'ятати, що без готовності працювати для людей спілкування буде беззмістовним.
Етичні норми бібліотечної професії сьогодні повинні формуватися з розумінням того, що в нинішній складній життєвій ситуації люди приходять до бібліотеки не тільки за книжками, а й заради спілкування, для відновлення душевного комфорту.
Змінюватися повинні не тільки читачі, фонди, матеріально-технічна база бібліотек, а й бібліотекарі. Їм належить твердо і самокритично оцінювати свої особисті можливості, особистий вплив на формування атмосфери, що робить бібліотеку привабливою для читача, отже, потрібною суспільству.
Есе № 2. БІБЛІОТЕКА - МОЄ ЖИТТЯ
Народна мудрість каже, що людина може вічно дивитися на три речі: як сяють зорі, як горить полум'я і як тече вода. У кожному з цих явищ є щось магічне, привабливе, чарівне. З яким із них можна порівняти роботу бібліотекаря? Гадаю, що вона схожа на вогнище, яке горить уночі. Це полум'я і освітлює, розганяючи темряву, і зігріває того, хто потребує тепла. А хіба ми не розганяємо морок незнання та неуцтва полум'ям своїх сердець і розуму? Хіба не зігріваємо теплом дитячі душі в години, коли віра у власні сили полишає маленького читача?
Дитина завжди потребує до себе особливої уваги, тому що вона особистість, індивідуальність. Вона чекає від тебе допомоги, підтримки, бачить у тобі людину розумну, яка має знати дуже і дуже багато - знати все. Терпляче вислуховуєш кожного, допомагаєш, даєш пораду. Ти розумієш, що одним невірним словом, жестом, простою неувагою можеш назавжди відвернути дитину від бібліотеки, а разом з тим і від читання.
За багато років роботи я помітила, що ті діти, які багато читають, не лише мають щедрі знання та всебічну обізнаність. Вони ще стають набагато добрішими.
На мою думку, формула успіху бібліотекаря найперше полягає в любові до своєї роботи.
Хтось із класиків казав: "Щоб захопити інших, треба самому бути захопленим". Свої враження хочеться завершити словами, перефразувавши класика: "Щоб запалити інших, треба самому горіти, а не тліти", та побажати своїм колегам - не жалійте тепла свого серця, світла свого розуму в роботі з дітьми, і вони зроблять наш світ прекраснішим, світлішим і добрішим.
Есе № 3. БІБЛІОТЕКАР - НЕ ПРОФЕСІЯ, А СТАН ДУШІ
Декому здається, професія бібліотекаря полягає в тому, щоб просто взяти з полиці книжку і видати її читачеві. В більшості своїй люди вважають, що в бібліотеці зможе працювати любий. А тому щиро дивуюся з того, що бібліотечна професія вимагає багато знань. Треба бути справжнім психологом у відношенні з читачами, бо кожен відвідувач - це своєрідна особистість зі своїми поглядами, характером, вимогами і потребами. А нагородою за це є вдячність читачів та їхні успіхи. Приємно бачити колишніх "дітей-читачів", які ведуть до бібліотеки вже своє чадо.
Сьогодні працювати у бібліотеці набагато цікавіше. Зараз бібліотека повинна вижити і довести, що вона необхідна суспільству. Бібліотечна професія знаходиться в тій точці людського буття, в якій повсякденно стикаються скупість і щедрість, минуле, сьогодення і майбутнє, світ книг і світ людей. Де одне переходить в інше. Бібліотека - це головне джерело інтелекту.
На питання "Якою я бачу сучасну бібліотеку?" хочу відповісти словами американського бібліотекознавця Мелвіла Д'юї: "Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова - це водогін, що розносить живильну вологу по домівках".
Сучасна бібліотека - це комфортний, привітний центр, обладнаний новою технікою. Центр, що має безліч ресурсів для робочих та повсякденних справ, дозвілля всієї родини.Це також місце, де можна поспілкуватися з друзями, провести ділову зустріч, взяти участь у культурних заходах для дітей та дорослих.
Інтернет, книги, музика, цікаві події, креативні заходи і ще багато сервісних послуг - і все це сучасна бібліотека.
Есе № 4. Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ
В нашому колективі немає "сторонніх людей". Дуже добре, коли один починає фразу, а інший її продовжує, тобто наш колектив - це колектив однодумців. Кожен фанат своєї справи, яку з натхненням і радістю виконує. Завдяки цьому наша бібліотека стає більш поивабливою дня наших друзів-читачів і не тільки... В очах наших користуваічв бібліотекарі - це втілення цілої бібліотеки. Кожен, хто проходить до нас, знає, що ми його вислухаємо і почуємо, адже деякі користувачів прагнуть теплих і дружніх стосунків, деякі бажають вирішувати всі питання дуже опереативно, не відхиляючись від тем; декому потрібно пояснити все методично, крок за кроком.
В нашому розумінні бібліотекарі - це і психологи, і няні, і вихователі, і люди, котрі йдуть в ногу з часом. Ми несемо людям радість спілкування з книгою та її автором.
Наші юні читачі вже добре знають, що тиша в бібліотеці сьогодні явище не обов'язкове. Ми хочемо бачити нашу бібліотеку такою, якою її бачать користувачі. Адже при спілкуванні з нашими відвідувачами ми черпаємо бачення саме "їхньої" бібліотеки, бібліотеки їх мрії, куди є бажання прийти та отримати все, чого недостатньо в світі нових гаджетів, - поринути в світ книг та отримати задоволення від спілкування. Приємно усвідомлювати, що наша бібліотека - це те місце, куди приходять спочатку самі, а потім приводять своїх друзів, з часом - своїх дітей.
Наше кредо - "Задоволені користувачі = успішна бібліотека!"
Завжди ставлю собі запитання: як можна навчити любити читати? Або любиш, або ні. Але можна зацікавити, навіть заінтригувати.
Є проблема - підліток не любить читати. Йому більше подобається грати на планшеті, це зробуміло. Але я спробую допомогти йому.
Світ справжньої літератури тим і важжливий, що людина вертається з нього іншою, наповненою вражень...
Любити читати - це прикрасити нелегкі години, які неминуче є в житті у кожного, і зробити їх наповненими уявою, насолодою, фантазією. Людина відкриває для себе персонажів, які стають близькими та справжніми, хоча їх свого часу вигадали письменники: Швейк, Скарлетт, Гаррі і Герміона, Холмс, Робін Гуд, Гамлет...
Читачеві добре - він сам може вибрати собі письменників та героїв. А потім можна перечитувати знакові для себе твори.
Суть не в тому, щоб примусити людину читати, а щоб примусити її думати.
І знову підліток зі списком літератури, з розгубленим поглядом... Бо він не любить читати. Вірніше, він думає, що не любить. А я спробую переконати в протилежному. Бо я - провідник. Мої подруги-колеги також провідники у цей дивовижний світ літератури.Так, в нас чудова професія. Я відкриваю портал читання для всіх бажаючих і для тих, що ще вагаються, ми допомагаємо зробити крок вперед.
Це портал для спрямованих та допитливих людей. Люди повинні бути щасливими.
Есе № 6. РОЗДУМИ БІБЛІОТЕКАРЯ
Звісно, що в умовах мегаполісу все дуже стрімко змінюється - модні гаджети заполонили увесь вільний простір людини. А що казати про інтернетманію? Відповідь на будь-яке хвилююче питання кожен шукає в інтернеті, навіть не виходячи з дому. А з появою мобільного інтернету, який став забирати у людей спілкування, - по місту рухаються "навушникові роботи" і кожен на своїй хвилі. І перед бібліотекарем стає питання: як привернути увагу і любов до книги, до тактильного зв'язку з літературою. Безумовно, люди, які люблять читати, читають в електронному вигляді, але не можна порівняти читання із смартфону з безпосереднім спілкуванням з витвором літературного мистецтва, зручним шрифтом. А щоб зацікавити людей, особливо молодь, повернути до бібліотеки, вихід є - бібліотеки треба модернізувати, щоб вони стали більш сучасними та зручними - вільний простір для роботи і навчання, відокремити приміщення для розташування офісних приладів, дошки з маркерами, папір, екран, принтер тощо; і щоб була можливість короткого відпочинку (наприклад, кафе-брейк). В такий простір можуть прийти групи студентів або партнери для невеличкої наради. Також не буде зайвим оціфрувати каталоги та книжкові фонди, що значно зменшить час пошуку потрібної інформації. Особливої уваги потребують користувачі старшого віку, які не володіють комп'ютером, потребують традиційного спілкування з книгою, обговорення прочитаного, уваги, співчуття. Бібліотекар несе слово просвіти та культури, бо саме вони змінюють історію людства на краще. Професію бібліотекаря можна порівняти з лікарем людських душ, тому бібліотеки і професія бібліотекаря будуть жити вічно.
Есе № 7. БІБЛІОТЕЧНА ДОЛЯ - НАЧЕ КНИГА, СЮЖЕТ ЯКОЇ ОБИРАЄШ ТИ
В дитинстві я мріяла бути лікарем, хоча сама дуже боялася людей в білих халатах.
Десь у класі 8-му до нас у школу приїхав вчитель музики і співів. Приїхав не один, а з молодою дружиною, яка очолила сільську бібліотеку. Звали її Аллою Василівною. О, яка це була красива, розумна і творча людина. Після уроків я завжди бігла в бібліотеку, де ми організовували літературні вечори, брали участь в театралізованих виставах по творчості Нечуя-Левицького, Тараса Шевченка, Лесі УКраїнки.
Алла Василівна була для мене богинею. Я захоплювалась її талантом, умінням знаходити спільну мову з різними людьми. Ще тоді, у 8-му класі, я твердо вирішила: "Буду бібліотекарем!"
З того часу минуло майже 38 років. Всі ці роки я працюю бібліотекарем і навіть не уявляю себе в іншій професії. Часто згадую своїх колег, своїх читачів. Було все: і радість, і горе, і розчарування.
А ще згадую, як я розповідала маленьким користувачам про українські народні звичаї і традиції, розповідала українською мовою, і вони, "рускоязичні" маленькі українці, слухали мене мов зачаровані. І коли вчителька запитала їх: "Нравится ли вам украинский язык?" діти хором відповіли "Так!" Нині часи змінилися і у цей час змін і модернізації до бібліотеки йде новий читач із новими запитами, потребами. І все частіше звучить питання: "А українською мовою є у вас книжка?"
Змінюється світ, змінюємося і ми, спостерігаючи як зростає інтелектуальний рівень користувачів.
Сьогодні бібліотека - це не тільки інформаційний центр, а й центр розвитку творчих здібностей, центр спілкування, центр організації сімйеного дозвілля. Інтернет став помічником в пошуку текстів книг. Читачі використовуютьт можливості нашого медіаціентру для спілкування в соціальних мережах, перегляду фільмів, скайп-спілкування. Бібліотека створює електронні презентації нових надходжень, віртуальні виставки.
Але для мене була і буде найголовнішою її величність Книга - одне з найбільших чудес, створених людиною. книга в її традиційній формі може тільки потіснитись, але ніколи не втратить своїх провідних позицій.
І де б людина не працювала, вона весь час буде звертатися за допомогою до книги. Тож завжди, коли я спілкуюся з учнями і студентами, наголошую: "Читайте хороші книги! Вони віддячать знаннями, дадуть пораду, заспокоять і ніколи не зрадять" Я це знаю з власного досвіду.
Есе № 8. ДЯКУЮ ТОБІ, МОЯ БІБЛІОТЕКО!
Вже багато років поспіль ми йдемо разом по життю. У хвилини радості та труднощів ти завжди поруч, і я з тобою можу все! Разом радіємо новим злетам, переживаємо тимчасові невдачі, але завжди мріємо і віримо в краще. Твоя підтримка та позитив постійно надихали мене на нові звершення. Зі свого боку, знаючи про твоє давнє бажання, я роблю тебе красивою та сучасного, зручною і комфортною. Ми будемо й надалі працювати в напрямку креативу, успішності та затребуваності, відкриємо мистецький шлях до людей, допомагаючи розвиватися духовно, щоб показати всм, що ти є, що потрібна і багато чого вмієш та готова зробити.
В наш час дуже важливо мати підтримку однодумців та готовність працювати на результат. Але найголовніше - це бажання, яке є обов'язковим до виконання, і мрії, які повинні здійснюватися. Наші плани та дії є тому підтвердженням.
Збережемо культурну спадщину, творчий підхід до популяризації духовних цінностей та реалізації творчого потенціалу користувачів.
Дякую тобі, що ти в мене є, моя робото, моя бібліотеко!
Есе № 9. Я - БІБЛІОТЕКАР
Ідіть до мене, читачі,
І зблизька, і здалека.
Я жду вас радісно завжди:
Я ж - БІБЛІОТЕКАР!
Професія бібліотекаря дуже давня, їй більше ніж чотири з половиною тисячі років. В свій час бібліотекарями біли І.Крилов, А.Ахматова, Й.Гете  та інші.
Що означає бути бібіотекарем? Частіше всього відповідають однаково - видавати книги. Тому  більшість людей вважають, що в бібліотеці може працювати будь-хто і дуже дивуються, коли дізнаються, що бібліотечна професія потребує підготовки та знань.
Мене в бібліотечну професію привела моя донька Владислава. Хоча я й отримала вищу філологічну освіту, але зразу ж пішла в декретну відпустку й поринула в світ материнства. Коли моя дочка пішла в перший клас, їх повели на екскурсію в дитячу бібліотеку. Вона прийшла додому й сказала, що знає, де я буду працювати. За щасливим випадком, в цій бібліотеці була вільна вакансія і я стала бібліотекарем.
Моє уявлення про бібліотечну роботу, як і у всіх, було хибним. Я й не уявляла, що в бібліотеці відбувається так багато цікавого: майстер-класи, виставки, зустрічі з цікавими і творчими особистостями, екскурсії, конкурси та багато іншого. Так як наша бібліотека дитяча, то я багато часу спілкуюсь з дітками. Меня дуже подобається проводити для них різні заходи, адже коли вони посміхаються та радіють, то розумієш, що не дарма працюєш.
А ще натхнення додає, коли в тебе чудовий колектив. За ці два роки, які я працюю в бібліотеці імені П.Вершигори, ми стали не просто гарними колегами, а майже друзями. Ділимось і печалями, і радощами. І коли мене запитують, чому я не піду працювати на більш високооплачувану роботу, то я завжди відповідаю, що коли йдеш на роботу з великим задоволенням - це і є щастя.
Есе № 10. ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ БІБЛІОТЕЧНІЙ СПРАВІ
Чи жалкую я про колишній вибір професії? Не жалкую, бо люблю своїх читачів, рідну бібліотеку. Мріяла бути педагогом в початкових класах, любила читати книги. Професія бібліотекар та робота в бібліотеці для дітей поєднала мої юнацькі інтереси, мрії.
Чи є майбутнє у бібліотек? Я запитала одну юну леді, чи потрібна бібліотека. Її відповідь: "Молоді прагнуть чимось виділитися. І вони обрали ЧИТАННЯ. Читати - це модно!" Тому потреба в бібліотеках була, є і буде.
Професія - бібліотекар?! Чи вона буде престижною? Нещодавно прочитала, що бібліотекар - професія, яка вимирає. А чому? Бібліотекар - педагог, психолог, вихователь. Що може бути більш цікавим, ніж спілкування з людьми різного віку. А для цього треба мати терпіння, мудрість, чуйність. А як завмирає серце, коли надходить нова література. Хочеться скоріш переглянути, щоб рекомендувати користувачам. Велике задоволення отримуєш під час проведення масових заходів. Бачиш як сміються, радіють діти, їх батьки, яка вдячність в очах людей похилого віку.
Професія "Бібліотекар" не вмре, може називатиметься по-іншому. Власне бачення себе в професії: я працюю, я намагаюсь бути сучасною в сучасному світі. Але зберігаю в пам'яті свої кращі надбання, досвід. Сподіваюсь на те, що крилата фраза "Як пройти до бібліотеки?" буде актуальною ще для багатьох поколінь. 
Есе № 11. Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ
Я працюю в бібліотеці мистецтв. Мені дуже подобається моя робота. До нас в бібліотеку приходять дуже цікаві люди різних професій: художники, архітектори, поети, актори. Вони користуються нашими книжками і дуже нам вдячні. Сьогодні наша бібліотека - це місце зустрічі не тільки з книгою, а й з людьми, осоредок відпочинку, дозвілля. Незавжаючи на те, що сучасна людина, крм книги, має безліч можливостей отримати необхідну інформацію, бібліотека живе. Найбільше ми пишаємося нашимир користувачами. Їх запити, інтереси завжди були є і будуть у центрі уваги нас, бібліотекарів. Для них ми добираємо націкавіші книги, передплачуємо періодичні видання, надаємо нові бібліотечні послуги, готуємо найрізноманітніші свята, конкурси та розваги. Наша бібліотека - це особлива атмосфера, нові цікаві книги і широке коло користувачів та щирих і вірних друзів. "Бібліотека на все життя: привабити, зробити читачем та втримати назавжди" - під таким гаслом працює наша бібліотека. Сьогодні бібліотечні технології доповнюються веб-сервісами, за допомогою яких можна підібрати книги для читання на основі рекомендацій від знавців хорошої літератури.
Есе № 12. Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ
Сьогодення поставило перед бібліотекарем неабиякі вимоги... Сучасний бібліотекар повинен вдосконалювати свою діяльність, змінювати форми роботи. Ми не можемо стояти на місці, не враховуючи змінних тенденцій сучасного світу, щоб потік читачів не перетворився у маленький струмочок. Отож, гасло моєї діяльності: "Ціль - не ніщо, рух уперед - це усе". Саме тому потрібно спішити ставити нову мету як тільки підходиш до втілення попередньої, щоб не втратити сенс існування, не застигнути в руйнівній бездіяльності.
Обов'язок бібіотекаря - зацікавити, захопити людину своєю діяльністю, щоб згодом мати постійного користувача.
Сучасна особистість потребує спілкування, сомареалізації. Саме тому майбутнє бібліотеки я бачу у розвитку бібліотек-хабів. Н амою думку, наша бібліотека стоїть на шляху втілення цих ідей. Адже тренінги, майстер-класи, яскраві акції плюс креативність - це наша дійсність. Зустрічі з акторами, письменниками, поетами, співаками, композиторами, архітекторами, художниками - для когось це мрії, а для нас - робочі моменти. Погодьтеся, це - чарівно. Так, мені пощастило, що я працюю у бібліотеці з питань мистецтв. Подібний простір відкриває широкий спектр можливостей для бібліотекаря: в першу чергу - розвиток духовності користувачів, адже зробити людину людиною - всепоглинаюча ціль мистецтва. Саме у міцному грунті духовності зростає особистість, а література, музика, живопис є істинними двигунами світової культури. Отож, наша бібліотека є не лише інформаційним, а перш за все, культурним центром.
Ми не лишаємось осторонь і фандрейзингової діяльності, адже у час стрімких ІТ-технологій, економічних змін тільки взаємовигідне партнерство, залучення додаткових ресурсів задля підвищення якості бібліотечних послуг є пріоритетним у роботі нашого колективу. 

Есе № 13 Я І МОЯ ПРОФЕСІЯ
Бібліотекарем я стала зовсім випадково... Вивчаючи новий район проживання, йшла повз бібліотеки, побачила об'яву у вітрині, зайшла, після бесіди з завідувачкою вийшла на роботу в бібліотеку імені О.Новікова-Прибоя. Мені пощастило, тому що почала я роботу, коли в бібліотеці проходила інвентаризація. А це ліпший спосіб ознайомитися з фондом бібліотеки. Це найважливіше для її працівника. Освіта у мене технічна. Любові до читання я завдячую родині, мамі. Вона не шкодувала грошей на книги. Полички в нашій оселі були заповнені різними книгами: від повного зібрання Леніна, томів Великої Радянської Енциклопедії, Пушкіна, Лермонтова, Гоголя до «Щасливчика Пера» Г. Понтоппидана та «Пантагрюєля і Гаргантюа» Ф. Рабле. В дитячій кімнаті стояли дитяча енциклопедія, Гайдар, яскраве видання Миколи Носова, бібліотека пригод. Вже пізніше - 200 томів Всесвітньої літератури. Пам'ятаю, що мати читала кожну нову придбану книжку. Казала: я повинна знати що у мене стоїть на полицях. І ще вона казала, що книги — це наш з сестрою родинний спадок. Сусіди, знайомі із задоволенням брали читати наші книги. В школі я серйозно та відповідально відносилась до написання творів з літератури. Готувалась до цього обов'язково в бібліотеці. Вони були у мене дуже великі. Після школи я поступила в технічний інститут в Полтаві. Після багаторічних переїздів нова зустріч з бібліотекою відбулась у мене в Києві, вже на постійному місті проживання. Була активним відвідувачем бібліотеки імені Ф.Достоєвського, оскільки мешкала поряд з нею. 
П’ятнадцять років і до цих пір моя бібліотека — це моя домівка. Це не просто красиві слова. Це дійсно так. Мабуть тому, що моя родина не має свого власного житла. І я вкладаю багато зусиль, щоб приміщення бібліотеки було світлим і затишним. Ще тому, що нашому колективу довелося «пережити» ремонт одночасно з трьома турами президентських виборів. Це дійсно було дуже складно морально та фізично. Коли вкладаєш багато сили в якусь справу, душею прикипаєш до цього. Кожна книжечка пройшла через наші руки не один раз в цей час. Ніколи не забуду допомогу, професійну та фізичну, колективу центральної бібліотеки при оздобленні нашої бібліотеки після ремонту. Завжди пам'ятаю всебічну допомогу та підтримку, особливо в перші роки мого завідування, Орисі Іванівни, Галини Іванівни, Ніни Петрівни, працівників методичного відділу та читального залу.
Обов'язково хочу згадати із вдячністю тих людей, які так чи інакше мали вплив на мене як на людину, на моє професійне становлення. Це ті люди з якими я працювала протягом кількох років в бібліотеці: Приходько В.П., Моргун В.Г, Медина К. І завжди знаходжу підтримку і спільну мову з Вікторією Іванівною Колбасіною.
За відгуками наших користувачів та гостей, бібліотека імені О.Новікова-Прибоя дійсно приємна та затишна. Мешканці району із задоволенням відвідують різні заходи в бібліотеці: літературний лекторій, творчі зустрічі з письменниками, цікавими людьми, гурток прихильників шахів, клуб здоров'я «Допоможи собі сам», заняття Університету третього віку, які приймають активну участь в підготовці та проведенні творчих виставок, літературно-музичних вечорів, бесід, презентацій. Бібліотека тісно співпрацює зі школами №64, 69, школою-інтернатом №17, районною організацією ветеранів війни, Польським інститутом в Києві, соцслужбою для молоді, музичною школою № 33, дитячо-юнацьким клубом «Червоні вітрила».
Бібліотека пишається своїм інтелектуальним скарбом - своїми читачами-ветеранами, друзями, помічниками, партнерами: Зименко Е.К., Цибко В.А., академіком НАУ Ткаченко О.Б., заслуженим діячем культури Польщі Голибард Є.І., поетесою Наталкою Поклад, режисером українського документального кіно, лауреатом премії Шевченка Ткачук М.П., Героєм Радянського Союзу генерал-майором Селифоновим І.І., письменником Єсауловим О., народною майстринею Желіба Т.Д...
Так, з діяльності бібліотеки останніх років хочеться згадати проект «По - сусідськи. Польський вектор», започаткований з ініціативи Є.І.Голибарда, в рамках якого було проведена низка заходів протягом кількох років, «Духовні острови» - організація мистецьких виставок - проект реалізації творчого потенціалу користувачів, історико-патріотичний проект. «Українці у світі».
В цьому році бібліотека започаткувала проект «Сучасна українська література», метою якого є популяризація серед користувачів бібліотеки молодих сучасних українських авторів та їх творів. Проектом опікується бібліотекар Катерина Миколаївна Предченко, яка сама дуже полюбляє сучасну українську літературу, постійно доповнює її творами своє домашнє книгозібрання, завжди порадить користувачеві книжку, яка буде цікава для нього. Відділ сучасної української літератури поповнюється новими надходженнями централізованого постачання, подарунками наших читачів та творами самих авторів, які мали творчі зустрічі з читачами. Так, в цьому році гостями нашої бібліотеки були Жанна Куява, Андрій Кокотюха, Тетяна Белімова.
В нашому жорстокому, неспокійному світі бібліотека повинна залишатися осередком духовності, спокою, моральності, інтелігентності. В давнину бібліотеку називали аптекою для душі. І зараз це місце не тільки зібрання книжок, а й місце, де вміють розуміти і слухати, місце сповідей, одкровень, спогадів для багатьох літних людей. Саме тут вони відкривають свою душу, діляться горем, радістю, знаходячи в бібліотекарі слухача й порадника, а не тільки фахівця. Працювати в бібліотеках зараз важко. Насуваються зміни, реформи в їх діяльності. Зараз бібліотеки намагаються перевести на самовиживання. Це неможливо. Бібліотека не може бути комерційною організацією на відміну від інших закладів культури. Принаймні зараз без державної підтримки бібліотеки не зможуть існувати. Впевнена, що бібліотека повинна і в майбутньому бути центром, який має доступ до різних сучасних джерел інформації, центром культури, дозвілля, відпочинку, спілкування, осередком доброзичливості, доброти, привітності.... Бібліотека має залишатися храмом духовності.

Есе № 14 МОЯ ПРОФЕСІЯ - БІБЛІОТЕКАР
Бути бібліотекарем у нашій країні не престижно. Це можуть підтвердити всі «охоплені бібліотечною турботою» школярі. Ті, хто в глибині душі навіть і відчувають схильність до бібліотечної професії, у цьому не зізнаються, посоромляться. Адже амбітна молодь сьогодення хоче бачити себе серед успішних людей. А суспільна думка не вважає успішними навіть тих, хто досяг найвищої сходинки бібліотечної кар'єри. 
Ті мої колеги, які змінили професію, не шкодують про це: і зарплата більша, і мороки менше. Я слухаю, погоджуюсь і... сумніваюсь. Невже можна було забути те радісно-збуджене піднесення при отриманні партії нових книг, коли руки тремтять від нетерпіння якнайшвидше звільнитися від заплутаних мотузок, якими книжки зв’язані? Ті відчуття, коли пробуєш книгу спочатку на дотик, потім на нюх і тільки потім… О, блаженство! Ти поринаєш у світ мудрих думок, неймовірних фантазій, далеких подорожей, глибоких знань. Вам нічого не нагадує це відчуття?! Так і є: це хвороба! Недуг, що називається книгоманією. Це єдина залежність, від якої не поспішаєш позбавлятися, а навпаки, хочеш, щоб мільйони людей були охоплені вірусом читання. 
Моя професія – сприяти цьому! Адже, за словами, одного з братів Капранових, «читаючі люди складають еліту нації».Отже, записуйтесь в бібліотеку! Ми зробимо Вас успішними!

Есе №15 ПРОФЕСІЯ ВІЧНА І МАГІЧНА
Одна з найдавніших, і не тільки жіночих, професій. Найкращі, освічені чоловіки різних епох були бібліотекарями: Лао Цзи, Каллімах, Клавдій Птолемей, Святий Кирило, Максим Грек, Габріель Ноде, Готфрід - Вільгельм фон Лейбніц, Денієль Дідро, Іммануїл Кант, Иоганн Вольфганг Гете, Брати Грімм, Микола Іванович Лобачевський, Михайло Олександрович Максимович, Микола Васильович Закревський, Льюїс Керролл, Іван Олексійович Бунін, Микола Кіндратович Вороний, Мао Цзедун, Борхес.
Володіти світами, епохами, культурами, давати знання, лікувати, зцілювати, допомагати, покращувати якість життя тисячам людей, дарувати їм задоволення, та ще й до недавнього часу безоплатно – це все моя професія. Позбавляти людей самотності, дарувати можливість реалізовувати їх нездійснені освітні і творчі мрії - це також моя професія. Для мене особисто – професія, яка кормить, продовжує життя, відтерміновує старість, тренує пам'ять, тримає в інтелектуальному тонусі, заряджає позитивною енергетикою багатьох вдячних людей, змушує зберігати, примножувати і проявляти кращі власні людські якості. Кожна людина мріє, щоб на її трудовому шляху зустрічалися добрі і чуйні люди. В моїй професії інших людей не буває. Поряд зі мною працює ціла команда талановитих, креативних добрих однодумців. Чи є ще краща за мою професія? Чи можна бажати чогось іншого в праці?
А ще – це професія майбутнього. Інформаційні технології, нові формати книг і інформації зтирають межі і кордони, роблять миттєво доступним кожній людині інформаційний світ, з’єднують людей в різних кутках світу, відкривають безмежні іформаційні можливості, народжують інші формати бібліотек.
Професія бібліотекаря – професія вічна. Вона буде розвиватися, видозмінюватися, адаптовуватися і пристосовуватися до ваших потреб, шановні читачі, і завдяки вам буде жити! 



Виділіть орфографічну помилку та натисніть Ctrl+Enter